Згадує Л.М. Туманова

Туманова Лариса Михайлівна

Перед війною працювала завідуючою методичним відділом, а з 1943 по
1945 рік - директором бібліотеки.
Дані спогади написані нею 1950 року.

Історія Дніпропетровської обласної бібліотеки починається в далекому минулому і пов’язана зі створенням міської публічної бібліотеки в 1889 році. Тоді на кошти, одержані від продажу Катеринославського ювілейного листка (1887 рік – 100-ліття Катеринослава), і на так звані пожертви прогресивних людей придбали літературу і було відведено приміщення. Література була, звичайно, відображенням епохи, але знайшлася чимала кількість книг, які поклали початок бібліотеці, утвореній після Великої Жовтневої соціалістичної революції. Це були деякі прогресивні видання, класична художня література, довідкові видання, книги з історії Катеринослава, з мистецтва.

Всього залишалось до 38 тисяч книг. Збереглися комплекти літературно-художніх журналів, архіви дореволюційних газет, Катеринославського ювілейного листка.

Особливо широко громадськість користувалась краєзнавчими матеріалами. Знайшлися друковані каталоги на всі дореволюційні фонди, побудовані за старою класифікацією з 16 відділів. Збереглися друковані звіти про роботу бібліотеки до революції.

Після Великої Жовтневої революції корінним чином змінився і характер роботи бібліотеки, і її комплектування. Основним ядром фонду стали твори класиків марксизму-ленінізму, з’явилось багато політичної літератури, велике місце зайняли новини науки і техніки, твори радянських письменників, література українською мовою і мовами народів СРСР.

Державою відпускались значні кошти на поповнення бібліотеки. З Москви систематично одержувався обов’язковий примірник усієї літератури, що виходила з друку.

1925 року бібліотека одержала статус Обласної бібліотеки. В перші роки після революції їй було присвоєно почесне ім’я 10-річчя Жовтневої революції.

У 1939 році було відзначено 50-ліття бібліотеки.

У 1941 році, на 24 рік існування бібліотеки після Жовтневої революції, вона нараховувала у своїх фондах до 650 тисяч книг. Штат складався з 62 одиниць.

І раптом почалась Велика Вітчизняна війна. Культурне життя в місті все більше припинялося. Але колектив бібліотеки продовжував працювати, обслуговуючи ті військові частини, що проходили через місто, проводячи в міру можливості голосні читання в госпіталі.

Весь колектив під керівництвом виконуючої тоді обов’язки директора тов. Панькової О.І. енергійно працював над тим, щоб зберегти хоча б кращі книги, наш “золотий фонд”, і архіви газет.
Пам’ятаю, яких зусиль було докладено, щоб упакувати ці книги, перенести їх у підвал і замурувати там.

Якщо підвал не було б відкрито, ці б книги збереглися, адже у підвалі було добре забетоновано всі Отже перекриття. Але при німцях підвал відкрили. Книги були перенесені до загального фонду, частина їх винесена з бібліотеки німцями, а частина згоріла.

Найцінніша скарбниця культури була цілком знищена. У день звільнення від фашистських варварів обласної бібліотеки не існувало. Багатьох унікальних видань відновити було неможливо.

Але соціалістична культура ніколи не може бути знищена. Тільки-тільки відлунали розриви останніх фашистських снарядів і заглушили їх радісні постріли нашої рідної Червоної Армії, які були символом звільнення Дніпропетровська від фашистських катів, ще палали пожежі, вибухали залишені ворогами міни, а місто вже прокидалося від дворічного сну, вживались заходи для відновлення нормального життя.

Оживала культура. Почали виходити місцеві газети, одержувалися центральні газети. Почали свою роботу вищі учбові заклади, школи. Потрібен був матеріал для лекцій і радіомовлення. На всіх ділянках необхідні були книги, журнали, газети - вірні супутники людини, важливі знаряддя соціалістичної культури.

Наукові працівники, робітники, молодь бажали знати, що вийшло з друку в Радянському Союзі в період ВВВ, запитували, де можна одержати відомі їм книги довоєнного видання. Особисті бібліотеки у всіх загинули. Між тим, є люди, які не можуть прожити без книги жодного дня.

Книга потрібна була воїнам, військовим лікарям, до книги тягнулися поранені.

Але всі бібліотеки були знищені, або знаходились у такому стані, що користуватись ними було неможливо.
Партійні та радянські організації Дніпропетровська з перших же днів звільнення міста вжили активних заходів до відновлення обласної бібліотеки.

Особливо слід відзначити повсякденну особисту участь таких товаришів, як секретар Обкому КП(б)У з пропаганди тов. Ємельяненко Ю.Ю., інструктор Обкому тов. Сердюк А.Ф., заступник голови облвиконкому тов. Трушин І.В., зав. промсектором Облплану тов. Погостіна, помічник засг. Облвиконкому Є.Р.Комісарова.

25 жовтня 1943 року на вулицях міста вперше з'явилась Червона Армія. А 26-го зав. Облнаросвітою тов. Ковура А.О. доручив мені, як старому працівникові, приступити до відновлення Обласної бібліотеки. Директор тов. Коровкін Т.Г. не повернувся ще з війни, отже з 27 жовтня мене було призначено директором. Таким чином, на мене було покладено повну відповідальність за якомога швидше відновлення роботи Дніпропетровської обласної бібліотеки. Багато зусиль і енергії довелося докласти.

Перш за все треба було знайти приміщення, що було надзвичайно важко, тому що, як усім відомо, все в місті було спалено і знищено. Знайдено було більш-менш придатний будинок, двоповерховий з підвалом (по вул. 40-річчя Жовтня), де необхідно було розмістити дві бібліотеки - для дорослих і дитячу ( організацію якої було доручено також мені і також без будь-якої бази). На цей будинок претендувала ще й та організація, що розміщалася там до війни. Але для неї було легше знайти вихід. Отже, після довгого часом дуже бурхливого змагання постановою Облвиконкому, будинок було закріплено за бібліотекою. Правда і після цього неодноразово ставилось питання про звільнення цього приміщення. Але бібліотека для дорослих залишалась там до 1958 року, доки не одержала більш придатний будинок по вул. Ю.Савченка, 10. В тому приміщенні успішно розгорнула роботу Обласна дитяча бібліотека.

У зайнятому нами будинку під час війни було німецьке казино і тому тут збереглися деякі меблі. А найголовніше, що тут знайшлося багато вугілля, яке в той час було надзвичайною рідкістю. Цього вугілля вистачило натри роки. Особливо цінним це було в перший рік, коли не опалювались майже ніякі приміщення: ні інститути, ні гуртожитки. Отже студенти займали не лише читальні зали, але і всі сходи і підвіконня. Довелося, правда, ремонтувати систему опалення, але і це здійснено було досить швидко, причому були побоювання, що без ремонту може виникнути пожежа.

До 26 роковини Великої Жовтневої революції двері бібліотеки були відчинені для читачів. Спочатку дозволялось користуватись читальним залом. Додому видавалися книжки лише партійному і радянському активу. Офіцерам, військовим лікарям, деяким довоєнним активним читачам. У квітні 1944 року почалася видача книг на абонементі всім читачам.

Необхідно було якнайшвидше створювати книжково-журнальний і газетний фонд. З перших же днів одержувались місцеві та центральні газети, масові журнали. На перше півріччя була передплачена вся періодика. Це було надзвичайно важливо тому, що в той час індивідуальну передплату оформити було дуже важко . У бібліотеці було встановлено газетну вітрину. З метою швидшого створення книжкового фонду, було видано постанову Облвиконкому про збір літератури з безхазяйних квартир. Особливо великий фонд було знайдено в квартирі по вул. Серова, 1 5, у якій при німцях жив управитель цього будинку Клюкіш. що мав доступ у всі квартири, де до війни мешкало багато інтелігенції.

Отже в їх особистих бібліотеках знайшлося чимало чудових книг з усіх галузей знань. Там були твори класиків марксизму-ленінізму, класична і радянська художня література, книги з різних галузей науки, техніки і прикладних знань. Пам'ятаю, що велику послугу, наприклад, надала книга зі стенографії. Всього було одержано 7010 книг, 2113 журналів і нот. Складаючи на місці списки літератури і проглядаючи її, працівники відбирали найбільш актуальну, щоб сконцентрувати її в читальному залі, щоб одразу ж мати можливість видавати її читачам. Слід нагадати, що Клюкіш, з'явившись тимчасово в місті, використовуючи різні погрози, настоював на поверненні йому літератури, він був заарештований і висланий з міста. Навіть, якщо він і залишався б у місті, література не була б йому повернена тому, що була ним награбована. Слід сказати, що деякі власники книг, коли дізнались, що їх книги потрапили в бібліотеку, так у бібліотеці їх і залишили. В той час було порушено питання перед населенням про здачу своїх особистих книг у бібліотеку.

Книги доводилось збирати в основному центрі, а бібліотека розміщалася у Нагірному районі. Отже книги спочатку зносились у мою квартиру (в центрі), а потім переносились у бібліотеку. Транспорт дістати було тоді неможливо. Співробітники бібліотеки переносили книги на плечах. Перевозили на примітивному возику. Особливо велику роботу провели у цьому відношенні К.Л. Мохначова і М.Ф.Крюкова, які працювали в бібліотеці з перших днів її відновлення. Траплялись деякі труднощі, але що це було на фоні тих досягнень, які мали ми в справі поповнення фонду.

З перших же днів відпускались кошти на комплектування, і ми мали змогу придбати всю літературу, що з'явилась у місті.

Дуже цікаво відзначити, що це в часи ВВв в Москві був створений Держфонд, в якому для кожної Обласної бібліотеки підбиралась і зберігалася вся література, що виходила з друку, яка негайно після звільнення міста була одержана нами. Це були книги з військової техніки, з військово-санітарної справи, ПВХО, агітаційна література про всенародну війну проти фашистської гадини. Велике місце зайняла художня література про славну епопею ВВв: Василевська В., „Райдуга", Горбатов Б. „Нескорені", гострі нариси І. Еренбурга, історичні романи про великих полководців, лірика К. Симонова, естрадні збірники "Боевая эстрада", "Красноармейская звезда", "Песни красной Армии", "Орлиное племя".

Одночасно з комплектуванням у Держфонді нової літератури, на території, що не була в окупації, створювалися філіали Держфонду, яким було доручено зібрати для кожної бібліотеки, потерпілої від фашистських варварів, літературу довоєнного видання, необхідну в фонді кожної бібліотеки. Власне кажучи, там створювалось ядро нової бібліотеки. Нам належало одержати таку літературу з Іркутська. Всього ми одержали 20 тисяч книг, але були там ще брошури і навіть листівки. Взагалі, доводилось старанно перевіряти всю літературу, що одержувалась як нашою бібліотекою, так і іншими бібліотеками міста.

У той же час мені довелось їхати в Москву і Ленінград, де була зібрана література для поповнення бібліотек, наприклад, для доукомплектування багатотомних творів та журналів, номерів яких не вистачало. Було, наприклад, одержано 277 прим, старої російської книги.

Це є доказом загальнодержавного і всенародного піклування під керівництвом партії про найшвидше відновлення бібліотек.

Таким чином були одержані твори класиків марксизму-ленінізму як повні збірки творів, так і окремі твори, а також інша література на допомогу тим, хто вивчає історію партії. Але все ж таки підібрати таку літературу повністю, щоб задовольнити попит читачів, не було змоги аж до нового видання.

Багато було зібрано енциклопедій, методичної літератури, художньої літератури як останніх довоєнних років видання, так і виданої до революції.

Вживалися заходи щодо придбання книг, необхідних для відбудови місцевої промисловості, наприклад, з проектування сірникової фабрики, лакування ґудзиків, виробки скла. Іноді книги виписувались по міжбібліотечному абонементу з Москви і Ленінграду.

Одним із важливих і обов’язкових елементів налагодження роботи бібліотеки є систематичний облік коштів і фонду, що нами і було враховано з перших днів.

Ці дві ділянки були очолені досвідченими працівниками - бухгалтером К.Л.Мохначовою і зав. сектором комплектування і опрацювання документів М.Ф.Крюковою, яка обіймала цю посаду ще до війни, з 1927 року.
Інвентаризація за відповідною формою (готових інвентарних книг ще не було) була введена 1 грудня 1943 року.

Це з одного боку забезпечило збереження фонду, з другого боку дало змогу до цього часу слідкувати за ходом поповнення фонду. У 1944 році було замовлено штемпель, який так як і інші печатки вдалося одержати дуже швидко, тому що всі організації йшли назустріч бібліотеці. Вживалося всіляких заходів щодо повного бібліотечного опрацювання кожної книги, включаючи каталожні картки. Незабаром приступили до складання каталогу.

Кошторис на 1944 рік за всіма статтями складено на 168 тисяч крб., витрачено 181,2 тис. крб. На комплектування було заплановано 24600 крб., витрачено 32300 крб. Це є доказом того, як безвідмовно відпускались кошти для бібліотеки.

На 1 січня 1945 року заінвентаризовано 30395 книг, а всього було літератури на суму 189899 крб.
Щомісяця, щодня зростав фонд, потрібні були стелажі для його розміщення. Але як їх виготовити, якщо лісу не дістанеш? На допомогу прийшла громадськість. А.Ф.Сердюк домовилася із заводом ім. Леніна. Допоміг у цьому головний енергетик заводу тов. Шак. Стелажі виготовлені були з труб. Через деякий час з’явилася можливість придбати більш придатні стелажі, але в тих умовах одержання кожного нового стелажа було великою радістю для колективу.

Так зростали книжкові багатства нової бібліотеки, яка продовжувала традиції довоєнної обласної бібліотеки ім. Жовтневої революції – обслужити найбільше і найкраще читачів і тим самим здійснити заповіт великого Леніна В.І.

Кількість читачів збільшувалась, запити їх ускладнювалися. На 1 півріччя 1944 року було обслуговано вже до 5000 читачів.

Читальню в той час очолювала патріот обласної бібліотеки тов. Панькова О.І., яка працювала в бібліотеці з 1930 року. Абонементом завідувала спочатку тов. Тесленко Є.Ф., потім тов. Чабанова Л.Ф.. Весь штат складався з 21 особи.

З перших же днів ми мали вже постійних читачів, які систематично користувалися бібліотекою. Так наприклад: Н.М.Дринь, лектор обкому партії, зав. кафедрою історії партії фармацевтичного інституту, нині кандидат історичних наук, викладач історії медичного інституту, юристи А.Є.Радомишська і М.І. Терентьєв, старий більшовик, інженер ДЗМУ, беззмінний агітатор, тов. Журін, студенти Держуніверситету тт. Драбкін, Чебриков, Гришин, Берлінський, Межирічер, викладач інституту кукурудзи, нині заступник директора інституту тов. Пругло, тов. Фролова, тоді студентка театрального училища, нині викладач Держуніверситету, кандидат наук, артистка російського драматичного театру тов. Ємельянова та ін. Тов. Шак М.Л., старий комуніст, секретар парткому заводу, згадує вже зараз, як йому потрібна була література для комсомольського гуртка, яким він керував, бо власні книги загинули, а бібліотеки ще не розпочали свою роботу. Отже в бібліотеці він дістав такі книги: В.І. Леніна “Імперіалізм як вища стадія капіталізму”, “Що робити?”, “Матеріалізм і емпіріокритицизм”. Доводилось йому також користуватись і технічною літературою, потрібною для відбудови заводу.

Для читального залу потрібні були столи і стільці. Знов постало питання, де їх дістати? Облвиконком допоміг в одержанні з Паньківської артілі за Дніпром лозових меблів. І лише через деякий час з’явилась можливість одержати більш придатні столи і стільці. В той же час були одержані стандартні вітрини для книжкових виставок і каталожні шухляди. Бібліотечне господарство налагоджувалось. Про це подбали в Києві, практично облагодження здійснювалось силами Облбібколектора.

Широко застосовувалась перевірена форма пропаганди книги – книжкові виставки до знаменних дат, за окремими актуальними темами, для популяризації книжкових новин. Організація виставок була не лише в стінах бібліотеки. На партійних, профспілкових, наукових конференціях і нарадах для розгорнутих виставок відводились окремі приміщення, на оформлення їх відпускались спеціальні кошти, запрошувались художники. Любовно підбирала матеріал ы оформляла виставки тов. Панькова.

Крім виставок, оформлювались монтажі з ілюстраціями, копіями книжкових обгорток і рекомендаційними списками. Наприклад, у перший рік було зроблено дуже цікавий монтаж під назвою “Думали делить пироги и пышки, а придется делить синяки и шишки”.

Проводились літературні конференції, лекції, літературні та літературно-художні вечори, зустрічі з письменниками і артистами. Зустрічі з артистами очолював народний артист УРСР, лауреат державної премії, режисер театру української драми ім. Шевченка І.Г. Кобринський. Уривки з творів Т.Г.Шевченка читали народні артисти УРСР, лауреати державної премії З.С.Хрукалова та Каменецький.

Були проведені Пушкінський вечір, вечори, присвячені А.Н. Островському, Тарасу Шевченку, творчості “Могучої кучки”, 100-літтю з дня народження Римського-Корсакова, тематичні вечори на теми “Радянський патріотизм у художній літературі”, “Велика Жовтнева соціалістична революція у художній літературі”.

У проведенні художньої частини вечорів брали участь студенти театрального і музичного училищ, які тісно були зв’язані з бібліотекою. Наприклад: Алла Пуліна, нині артистка театру ім. Шевченка, Клавдія Фролова, нині педагог, О. Мендель, нині працює в облфілармонії. Керували ними їхні педагоги та концертмейстер Ю.С.Цодіков.

В той час навчались у Держуніверситеті відомі нині письменники Олесь Гончар, Павло Загребельний. Їх творчість тоді лише починалась, і вони часто читали уривки зі своїх нових творів, виносячи свою творчість на суд читачів.
Часто бували зустрічі з місцевими письменниками. Особливо пригадуються виступи О. Билінова, Ф. Завгороднього, П. Біби, І. Крилова. Під час виборів у радянські органи в бібліотеці розміщалася виборча дільниця і колектив брав участь у масово-політичній роботі з виборцями, пов’язуючи її з книгою і газетою.

У перші роки після звільнення Дніпропетровська, коли війна ще не скінчилась, колектив бібліотеки взяв шефство над Будинком відпочинку льотчиків (вул. Кірова), над госпіталями №2026, №2613, над Іркутською дивізією. Там ми проводили літературні вечори, бесіди, голосні читання. В госпіталі № 2026 робота проводилась в контакті з бібліотекарем-ентузіастом тов. Бачеєвською, яка в той час тільки починала свою бібліотечну діяльність, ставилась до неї з великою зацікавленістю і працювала в бібліотеці госпіталю і після війни аж до виходу на пенсію. З любов’ю вона ставилась і до поранених, підтримувала постійний зв’язок з Облбібліотекою, передавала замовлення своїх читачів. З яким нетерпінням чекали працівників бібліотеки поранені, як жадібно слухали читання і просили принести ту чи іншу книгу. Книга допомагала пораненим на деякий час забути про рани і жах війни, іноді сприяла їм у набутті нової професії.

Масова робота з книгою проводилась на Автобуді, на заводі ім. Леніна. У перший рік, коли на Автобуд не ходив ніякий постійний транспорт, працівникам бібліотеки доводилось ходити туди пішки, а це дуже далеко, особливо коли треба було терміново провести літературний вечір у клубі, або ще якийсь захід. На заводі ім. Леніна у парткабінеті проводились лекції про роль книги в комуністичному будівництві, огляди літератури на допомогу тим, хто вивчає історію партії, а також огляди художньої літератури.

У перші роки після відновлення обласної бібліотеки особливо слід відзначити її роботу як обласного методично-керівного центру.

У той час з’являлось багато бібліотек у містах, районах і селах. В області було 60 районів. На місцях не завжди цілком враховували роль бібліотек. Співробітникам нашої бібліотеки доводилось виїжджати в райони і добиватись спільно із зав. бібліотеками приміщень, коштів на комплектування. На роботу в бібліотеки іноді приходили товариші не цілком озброєні знанням бібліотечної справи. Але вони виявляли велику любов до роботи і систематично зверталися в бібліотеку за консультаціями: де придбати книги, які саме, як узяти їх на облік, про деталі масової роботи, бібліографічні матеріали, планування роботи, складання кошторису.

У грудні 1943 року і січні 1944 року було дано до 30 консультацій, в основному бібліотекам інститутів і госпіталів.

З часом поширювалося коло бібліотек, яким надавалися консультації. Важко перелічити всі запитання, вони дуже різноманітні. За дорученням Республіканського Комітету обласна бібліотека допомагала у налагодженні роботи бібліотекам інших областей. Так, у 1945 році тов. Панькова виїжджала у Тернопіль і Чернівці. Консультаціями користувались бібліотеки всіх типів. Спільно з БК металургів (зав. сектором бібліотек тов. Сергєєва) широко проводилась методична робота з відповідними бібліотеками. Для бібліотек Придніпровської залізниці систематично проводились курси і семінари, спільно з технічною бібліотекою. На семінарах парткабінетів порушувалися питання щодо організації бібліотечної справи.Колектив бібліотеки практично допомагав у налагодженні роботи бібліотеки обкому КП(б)У.Таким чином Обласна бібліотека проводила активну роботу з надання практичної допомоги бібліотекам області. Все це відбувалось поряд з відновленням нашої бібліотеки.

У перший же рік Дніпропетровською Обласною бібліотекою було укладено договір про соцзмагання із Запорізькою бібліотекою. Це соцзмагання між двома сусідніми областями тривало ще довгий час. В обласній бібліотеці укладалися договори і між відділами. В основу змагання було покладено неухильне здійснення постанов ЦК ВКП(б) з ідеологічних питань, всебічне піднесення ідейно-політичного рівня роботи бібліотек, підпорядкування її завданням соціалістичного будівництва і комуністичного виховання трудящих.
Напередодні п’ятдесятилітнього ювілею Великої Жовтневої соціалістичної революції Обласна бібліотека нараховувала вже більше мільйона книг, мала добре обладнане приміщення, 3 читальних зали, причому був окремий зал для наукових працівників. Бібліотеку обслуговував кваліфікований штат бібліотечних працівників.

инуло понад 20 років з того часу, як розпочато було будівництво фундаменту цієї бібліотеки. За 24 роки, до ВВв книжковий фонд бібліотеки зріс до 650 тисяч. За такий же період після ВВв – більше ніж в 2,5 рази.

Разом з іншими досягненнями бібліотеки це є доказом того, що добре сім’я дало добрі сходи.