Воспоминает Валентина Романовна Романец

Надтока Лідія Михайлівна... Так і хочеться сказати: „Как много в этом слове…” Тому що в цій жінці насправді багато всього: високий професіоналізм, велика вимогливість до себе і до тих, хто поруч знаходився, надзвичайно ніжна донька своєї покійної матусі і дуже хороша сестра своїм братам, і тіточка племінникам. А ще вона дуже співчутлива до людей, які попали в скруту. Таке було і зі мною. В далекому 1969 році я народила сина. Вона чим могла допомогала мені.

Взагалі тоді мені всі допомагали. Спасибі всім. Кожен вечір хтось приходив до мене, щоб я не почувала себе самотньою. І ось в один вечір я залишилась сама. Плачу. Коли десь годин в 10 вечора стук у двері. А то Лідочка аж із Дніпродзержинська приїхала. Боялась, щоб я не відчувала, що одна.

А ще вона дуже скромна. Коли настав час організовувати самостійний відділ комплектування, постало питання: хто буде його очолювати. І вибір впав на Л.М. Надтоку. Ви думаєте, що вона так і дала на це згоду? Помиляєтесь! Вона всім доказувала, що не зможе керувати відділом. І всім прийшлось багато попрацювати, щоб довести їй, що вона гідна бути завідуючою відділом. І всі знають, що вона була кращою зав. відділом комплектування серед обласних бібліотек України. Працюючи у відділі, багато сил віддавала навчанню молодих спеціалістів, та й нас, завідуючих, дечому навчила. Давайте згадаємо списання літератури, складання профілів комплектування відділів бібліотеки та ін. Всі її дуже поважали і прислухалися.

Зараз Лідія Михайлівна на заслуженому відпочинку. Живе на материному обійсті, працює на своєму городі. Є в неї домашня птиця. А більше всього вона тішиться своїми домашніми тваринами. У неї зараз дві кішечки, був собака, але прийшов час і він відійшов у інший світ, вона дуже за ним горювала.
Коли навідується додому, в місто, то дзвонить мені і дуже цікавиться як там наша бібліотека. Що нового є в її роботі. Але найперше її запитання про відділ комплектування, його співробітників, і звичайно ж передає всім привіти.

Можна було б ще багато писати про Лідію Михайлівну, але на цьому зупинюсь. Думаю, що у колег моїх теж буде що написати, а я їй бажаю здоров’я, добробуту, спокою. Хай Господь дарує їй ще багато літ!
З повагою до Лідії Михайлівни Надтоки її колега і добра приятелька Валентина Романець.