Зимові візерунки

Відпалала листям осінь,
Грудень помережив став,
Вітер пасма білі в коси
Вербам рясно повплітав.
Пахне снігом і смолою
Приорільська далина,
З лісу казкою живою
Йде навстріч мені зима.
Простягає ніжно руки
У засніжених шовках,
Мерехтять іскристо луки
В несполоханих снігах.
Засніжило. Вечоріє.
Тиша йде в село здаля.
Врожаєм майбутнім мріє
Снігом встелена земля.

Валентин Бурхан.

І все так чисто, первозданно
І так безгрішно, світе мій:Сніг на деревах, на парканах
І на долоні на моїй.

Сріблястий сніг і дзвінко-дзвінко
Чийсь юний сміх із далини...Неначе срібної сторінки,
Ми прагнем світу білизни.

Щоб знов отак, як і донині,
Писати без краплини лжіНові літописи боріння,
Нову історію душі.

Ганна Світлична

Побілів ти, степе, на цім білім світі.Я приніс для тебе в'язанку привітів.

Їх переказали наші хлібодари,і пастух веселий, і дівчисько каре.

Шлють привіт сопілка і гармонь-заблуда,та, що од страждання надривала груди.

Степе ти мій, степе, мій талан і слава!Вкрив тебе січневий, завірюшний саван.

Що тобі приснилось та ще й нині сниться?Я прийшов до тебе з травнем у зіницях.

Я прийшов до тебе з голосом, як дзвоник.Провеснійся, степе, голубе мій сонний.

Олександр Зайвий.