Людмила Феодосіївна Волошина
Двадцять років потому

Неначебто це було і недавно. Я добре пам’ятаю, коли в 1986 році я випадково, прогулюючись після тяжкої хвороби і приїзду із Дрездена, де проходив військову службу чоловік, побачила гарну будову. Вона гордо стояла на місці квітучих абрикосових дерев, які завжди п’янили мешканців ж/м Клочко-6 своїм ароматом.

Зустріли мене привітно, але скрізь були книги, книги, книги зв’язані в пачки. Гори книг, журналів, газет і рівненько, як солдати стояли новенькі стелажі, ждучи своїх відвідувачів. На той час заввідділом був енергійний Прудченко В.Д., а його помічницею незмінний працівник абонемента Філіпович В.П. Весь тягар переїзду, збору, розстановки впав на співробітників відділу абонемента. Користувачі чекали відкриття чудового і такого потрібного на Лівобережжі центру культури, як відділ абонементу Обласної універсальної бібліотеки. Через деякий час я влилася в цей колектив і почала енергійно розбирати фонд.

Мене вилікувала робота, бо вона завжди була сенсом мого життя. На той час мене оточували енергійні і працьовиті колеги на чолі з Філіпович В.П. – Ткаченко Л.О., Бутко Н.І., Козак Т.А. та ін.

Відділ абонементу з пр.К.Маркса, 103, з центру міста перемістився на ж/м Клочко-6 на вул. Байкальську, 78. Приміщення своєю неоновою рекламою „Бібліотека” немов би заманювало читачів в свої обійми. Треба було якомога скоріше розставити більш ніж 200 000 фонд.книг, газет, журналів. Ми працювали до пізнього вечора. Завдяки професіоналізму співробітників фонд книжковий було приведено в належний стан.

Особливо хочеться сказати про топограф відділу, який був у мішках і потрібно було змішані картки розставити по інвентарному номеру, у строгій послідовності. На підлозі розташовували картки, писали розділи щоб без помилки у топографі відобразити книжковий фонд. Довго світився вогник, ми працювали, щоб якнайшвидше відкрити абонемент.

І ось цей час настав, це була щаслива мить, бо на лівобережжі відкрився інформаційно-бібліографічний центр, який в змозі був задовольнити потреби широкого кола читачів, це був травень 1986 року.

Контингент читачів був різний. Для них був відкритий до ступ до книг. Працювали 3 кафедри: а) кафедра видачі книг додому для дорослих; б) юнацька кафедра; в) читальний зал.

У 1987 році з березня місяця відділ очолює заслужений працівник культури України Афанасьєва Людмила Федорівна. З її приходом, активізувалась робота відділу, і відділ немов би розквітнув. Були набрані нові працівники: Сало Г.І., Ясиницька Н.Д., Левченко Л.В., Колесникова Л.В., Образцова Т.М., Легавец Г.О., Гладишко Г.П. З появою комп’ютерів у відділі до нас прийшли Сухіна С.М. та Усенко О.В., які вчилися майстерності ксерокопіювання і роботі на комп’ютерах.

Життєвою необхідністю була організація при відділі абонемента:
а) кафедри обліку та контролю;
б) видачі літератури додому;
в) кафедри читального залу;
г) кімнати сімейного читання.

Постійними були виїзди на „бібліобусі” з Надією Миколаївною Тітовою до проектного інституту „Укрзалпроект”. В актовій залі ми обслуговували інженерно-технічних працівників сільсько-господарською та художньою літературою.

Щороку відділ обслуговую 7000 читачів. У нас читає майстриня художньої вишивки Кров’якова В.К. Вона своїми золотими руками творить чудеса. Її роботи експонувалися серед читачів та членів клубу „Захопленість”. Вона подарувала бібліотеці свої чудові картини.

Є у нас і найстаріша читачка Ларіонова Олена Борисівна (з 1916 р.), яка своєю енергією, ясною памяттю та розумом дивувала всіх оточуючих.

Хочеться сказати про колишнього бібліотекаря Плінську В.О. Вона ходила по домівках і збирала книги у боржників, вела з ними війну, їздила в нотаріальну контору і їх ставало менше.

Обслуговування читачів стало більш сучасним і професіональним. Пропонувалися постійні тематичні виставки до знаменних дат, які допомагали читачам у виборі книг із більш ніж 200 тис. книжкового фонду відділу.

На 170-річницю бібліотеку складає дружній, професійно грамотний колектив, який забезпечував роботу відділу. Велика робота велась з вилучення застарілої та зношеної літератури. Але основна увага була приділена обслуговуванню читачів не тільки лівобережжя. А й усього міста. Були черги на книги. Контингент був різний, від наукових працівників до пенсіонерів, і кожен знаходив книгу для навчання і душі.

Бібліотекар це лікар людських душ. І як би мені довелось вибирати професію ще раз – я б не задумуючись вибрала бібліотечну справу. Тому, що люблю працювати з людьми, люблю допомагати їм, люблю своїх читачів. Я живу їхніми болями і радощами, їхніми досягненнями і поразками. Як актор готується до зустрічі із своїми глядачами так і бібліотекар – до зустрічі з своїми читачами.

Я й зараз тут працюю і з великою радістю кожного дня йду на зустріч зі своїми любими читачами.

Грудень 2005 р.