Зима і приходить
Для того,
Щоб в думах і вчинках
Наших
Частіше з'являлося
Свіле, ніжне...
Щоб ми,
По її білосніжжю
Ступаючи,
Хоч раз мимохіть,
Як в світлиці,
Оглянулись: сліду лихого
Ніде не лишили?

Володимир Грипас

Їхала зима на білих конях,
на гривастих конях крутогрудих,
тихі хати і дерева сонні
чистим сріблом обсипала всюди.
Ой іскрилось срібло те грайливо!
Як не дивуватись, не радіти?
звідусіль в казково-сяйне диво
сміх дзвінкий виплескували діти.
Свято їм. На личках розпашілих
очі – як роздмухані жарини.
Їхала зима на конях білих
до сестри весни на іменини.

Володимир Сіренко

Зима стояла біла і незла.
І срібний іній вродою пишався.
Тоненький вітер свиснув і сховався
в рипіння лісу, начебто мара.
Підкрався зайчик промені ловить,
і променята солодко сміялись.
Стрибало сонце м’ячиком пухким,
і сміх сосни луною заплітався.
Моя зима,
пречиста і земна,
відхолоди в душі моїй
тремтіння,
щоб навесні
із плюскотом весла
мені устигнуть на своє весілля.
Переспівай з хурделицею все,
що досі я неголосно співала,
і навесні мій подив проросте
в зелений час
промінчиком світанним.

Олеся Омельченко