Фіцджеральд, Френсіс Скотт. Великий Гетсбі

Фіцджеральд, Френсіс Скотт. Великий Гетсбі [Текст]: роман / Ф.С. Фіцджеральд ; пер. з англ. А. Пехник. – К. : Знання, 2014. – 198 с. 

Події роману Френсіса Фіцджеральда «Великий Ґетсбі» («The Great Gatsby» by Francis Scott Key Fitzgerald) представлено у вигляді низки світських зустрічей – чаювання, вечірок, п’яних банкетів – представників вищого класу американського суспільства 1920-х років. Між цими подіями вклинюються спогади Джея Гетсбі, Дейзі Б'юкенен, Джордан, Мікаеліс, Волфшієм. На перший погляд це є оповіддю про те, як люди пили, гуляли, за першої нагоди вступали в легкі стосунки. Але ні – це про те, як людина намагається знайти сенс буття, але, можливо, не там шукає?

Заможні дівчата та жінки купують різні речі, псують їх (або речі виходять із моди), а потім викидають на смітник. Ті жінки та дівчата, що бажають піднестися до рівня вищого класу, намагаються зробити це через багатих чоловіків: беруть у них подарунки та гроші, купують нові речі, які потім теж виходять з моди, або псуються – і їхнє місце на смітнику. І до чого тоді люди зводять мету власного життя й прагнення? Ф. Фіцджеральд порівнює це місце з «фантастичною фермою, де порох землі росте ніби жито».

До живих істот таке ж ставлення. Так, з примхи Міртл (Myrtle), яка вважає, що підвищує так свій статус, коханець на її вимогу купує їй собаку: «Я хочу таку для своєї квартири. Вони милі – мати собаку». Потім цього собаку залишають у прокуреній кімнаті, наповненій людьми, які думають тільки про себе. Маленький песик сидить на столі, дивиться осліплими через дим очима – жертва примх людей, які ні про кого не турбуються.

А Нью-Йорк у романі пульсує життям, наповнений світлом і барвами: «…небо пізнього часу на мить зацвітає у вікні ніби голубий мед Середземномор’я». На тлі усього цього Ґетсбі плекає свою мрію про заміжню Дейзі (Daisy – її ім’я з англійської перекладається як «маргаритка», а в сучасній мові набуває значення «першокласний», «той, що пальці оближеш»). «Не повторите минуле?.. Чому, звичайно ж, ти можеш!» Потім занурена у свої почуття, Дейзі «золота дівчинка з білого замку», втікаючи від сучасного до минулого-майбутнього, збиває на смерть Міртл, змішавши її темну густу кров, життєдайність і сексуальність з пилом дороги!

Крім головних героїв, за вчинками яких слідкує читач, у романі знаходимо багато символів і другорядних персонажів, чия поява є зовсім не випадковою. Наприклад: «На задньому плані чотири парадно вдягнені чоловіки у фраках повільно йдуть вздовж тротуару з ношами, на яких лежить п’яна жінка в білій вечірній сукні. Її рука, що звисає, холодно виблискує дорогоцінними каміннями. Чинно чоловіки повертають і заходять у дім – не той дім. Але ніхто не знає ім’я жінки, і всім байдуже». Про що це? Чому цей образ з’являється? Кетлін Паркінсон, літературний критик, так інтерпретує цю подію: «Інертна жінка є жертвою власних бажань – вона п’яна. Чотири джентльмени намагаються підтримати її в межах добрих традицій, але вона є чужою в їхньому світі – вона ніхто, вона не отримує права на самосвідомість у цьому суспільстві. Сам статус «дами» зведено на ніщо в оманливій і обманутій Ері Джазу (Jazz Age). Саме тому рука «холодно блищить дорогоцінними каміннями» («sparkles cold with jewels»), а не просто блищить. Прислівник ніби підкреслює її втрачене, відчужене становище … пасивного об’єкту бажання чоловіків». Примарою іншого характеру є містер Вілсон. Його життя зруйноване емоційно, економічно та фізично, життя забрало його сили й самосвідомість: «Він є безголосим, сам і не знає, що ще живий».

Але від роману не віє безпорадністю, її ніби приховує незвичайність мовної тканини, свіжість метафор вражає. Тільки погляньте: «вафля-луна» («the wafer of the moon»), «новий світ матеріальний, але нереальний, де … мрії, що починають дихати» («a new world material without being real, where … breathing dreams»), «сині холодні межі неба» («the blue cool limit of the sky»), «заквітає світлом» («bloomed with light»), «покупна розкіш сяйва зірок» («bought luxury of star-shine»), «юність і таємничість, яку багатство ув’язнює та зберігає» («the youth and mystery that wealth imprisons and preserves»), «морезміна облич» («the sea-change of faces»), тощо.

Сподіваюсь ви розділите мої настрої! Або роман наповниться для вас іншими враженнями! Приємного читання.

Олександра Миргородська, бібліотекарка відділу документів іноземними мовами ДОУНБ

29.10.2020