Горіха Зерня, Тамара. Принцип втручання
Горіха Зерня, Тамара. Принцип втручання / Т. Горіха Зерня. — Київ: Білка, 2022. — 277 с.
Чи варто втручатися, коли світ руйнується? Чи можливо залишатися осторонь, коли від твого рішення залежить доля інших? Саме ці питання ставить перед читачем Тамара Горіха Зерня у своєму романі «Принцип втручання».
Авторка, відома широкому загалу завдяки роману «Доця», цього разу створює складний, багатошаровий твір на межі реальності, філософії та містики. У центрі — дивна й харизматична жінка з особливим поглядом на світ і з ще особливішою місією. Події роману виходять далеко за межі буденності: у сюжет вплетено і сучасні події, і релігійні мотиви, і навіть ангельські образи.
Це книга, яка говорить про відповідальність. Про те, що втручання — це не завжди агресія, а часто — вияв співчуття і мужності. Про те, що зберігати нейтралітет, коли коїться зло — означає ставати його співучасником. Текст насичений алегоріями, культурними відсилками, філософськими роздумами. Це книга, яка не дає швидких відповідей, зате змушує думати, перечитувати і переосмислювати. Вона сповнена іронії, парадоксів, іноді — навіть зухвалості. Водночас у ній звучить дуже чітка позиція авторки щодо втручання у зло: байдужість убиває не гірше за зброю.
«Принцип втручання» — не легке читання, це роман, який може не всім бути зручним, але він точно не залишає байдужим. Це література, що провокує, вимагає діалогу й глибшого осмислення реальності. Вона вимагає уваги, роздумів, відкритості до сенсів. Але саме така література сьогодні особливо важлива — бо вона формує світогляд, змушує не просто співчувати, а діяти.
Роман про людей. Про горе. Про несподівану взаємодопомогу. Кумедний. Дивакуватий. Живий.
Рекомендую до прочитання усім, хто шукає глибоку, філософську, сміливу українську прозу.
Авторка, відома широкому загалу завдяки роману «Доця», цього разу створює складний, багатошаровий твір на межі реальності, філософії та містики. У центрі — дивна й харизматична жінка з особливим поглядом на світ і з ще особливішою місією. Події роману виходять далеко за межі буденності: у сюжет вплетено і сучасні події, і релігійні мотиви, і навіть ангельські образи.
Це книга, яка говорить про відповідальність. Про те, що втручання — це не завжди агресія, а часто — вияв співчуття і мужності. Про те, що зберігати нейтралітет, коли коїться зло — означає ставати його співучасником. Текст насичений алегоріями, культурними відсилками, філософськими роздумами. Це книга, яка не дає швидких відповідей, зате змушує думати, перечитувати і переосмислювати. Вона сповнена іронії, парадоксів, іноді — навіть зухвалості. Водночас у ній звучить дуже чітка позиція авторки щодо втручання у зло: байдужість убиває не гірше за зброю.
«Принцип втручання» — не легке читання, це роман, який може не всім бути зручним, але він точно не залишає байдужим. Це література, що провокує, вимагає діалогу й глибшого осмислення реальності. Вона вимагає уваги, роздумів, відкритості до сенсів. Але саме така література сьогодні особливо важлива — бо вона формує світогляд, змушує не просто співчувати, а діяти.
Роман про людей. Про горе. Про несподівану взаємодопомогу. Кумедний. Дивакуватий. Живий.
Рекомендую до прочитання усім, хто шукає глибоку, філософську, сміливу українську прозу.
Юлія Зюлева, вчений секретар ДОУНБ
25.09.2025Книга в каталозі: http://www.old.libr.dp.ua/catalog/BOOKN/6A618AB7-4C80-4AD8-B44D-7A0034505A33
Спецпроєкт
