Талан, Світлана. Повернутися дощем
Талан, Світлана. Повернутися дощем: роман / С. Талан. – Харків: Клуб сімейного дозвілля, 2016. – 444 с.
Роман «Повернутися дощем» Світлани Талан, яка входить до трійки найпопулярніших письменників України, справив на мене сильне враження. Головна героїня роману Настя Бидлота живе в місті Сєвєродонецьку. В романі описано її життя та життя її родини до війни 2014 року і під час війни, коли в її рідне місто прийшов «русскій мір». На долю Насті випало багато випробувань – і фізичних, і моральних. Син Насті Геннадій пішов на війну боронити рідну землю від окупантів, а донька Іванка влилася в лави «ополченців» і брала участь у військових операціях проти своєї Батьківщини.
Настя розлучилася зі своїм чоловіком, але доля послала їй кохану людину, Вадима, з яким вона разом волонтерила, допомагала нашим бійцям. Разом вони потрапили в полон до «ополченців», разом перенесли пекельні муки, підтримуючи один одного. На щастя, з допомогою друзів, їм вдалося вийти на волю, завдяки обміну полоненими.
На долю Насті випало ще багато випробувань – рідна сестра виїхала до Росії, плюнувши в душу і сестрі, і рідній матері; син зазнав тяжкого поранення під час виходу з побратимами з «Іловайського котла», але, дякуючи Богові та лікарям, вилікувався і знову став у стрій. А донька Іванка загинула, не встигши розповісти матері, що вона подорослішала і все зрозуміла, не встигла попросити пробачення у матері.
Душа Насті спопеліла від горя і тільки рідні кохані люди допомогли їй повернутися до життя. Адже ще триває війна, бійці на передовій потребують допомоги. Боротьба за звільнення рідної землі продовжується, щоб наблизити час Перемоги, щоб знову панував мир у нашій рідній Україні, щоб спокійно жили люди, не здригаючись від вибухів і бомбування, щоб росли діти і мали щасливе майбутнє в своїй рідній Україні, а не на чужині.
Попереду ще стільки роботи з відновлення та відбудови наших міст і сіл! Є віра і переконання, що ми, українці, все зможемо і наша рідна ненька Україна знову буде вільною і прекрасною!
Настя розлучилася зі своїм чоловіком, але доля послала їй кохану людину, Вадима, з яким вона разом волонтерила, допомагала нашим бійцям. Разом вони потрапили в полон до «ополченців», разом перенесли пекельні муки, підтримуючи один одного. На щастя, з допомогою друзів, їм вдалося вийти на волю, завдяки обміну полоненими.
На долю Насті випало ще багато випробувань – рідна сестра виїхала до Росії, плюнувши в душу і сестрі, і рідній матері; син зазнав тяжкого поранення під час виходу з побратимами з «Іловайського котла», але, дякуючи Богові та лікарям, вилікувався і знову став у стрій. А донька Іванка загинула, не встигши розповісти матері, що вона подорослішала і все зрозуміла, не встигла попросити пробачення у матері.
Душа Насті спопеліла від горя і тільки рідні кохані люди допомогли їй повернутися до життя. Адже ще триває війна, бійці на передовій потребують допомоги. Боротьба за звільнення рідної землі продовжується, щоб наблизити час Перемоги, щоб знову панував мир у нашій рідній Україні, щоб спокійно жили люди, не здригаючись від вибухів і бомбування, щоб росли діти і мали щасливе майбутнє в своїй рідній Україні, а не на чужині.
Попереду ще стільки роботи з відновлення та відбудови наших міст і сіл! Є віра і переконання, що ми, українці, все зможемо і наша рідна ненька Україна знову буде вільною і прекрасною!
Світлана Парфенюк, провідна бібліотекарка ВЗОФ ДОУНБ
16.05.2024
Спецпроєкт
