Студенту на замітку. Реферат: Особливості розвитку психічної сфери дітей з аутизмом

Особливості розвитку
психічної сфери дітей з аутизмом

Різноманітність та суперечливість клінічної картини зумовлює неоднозначність підходів до тлумачення терміна «аутизм». За різного трактування авторами даного терміна у переважній більшості досліджень аутизм розглядається не як захворювання з певною етіологією (причини та умови ви¬никнення тієї чи іншої хвороби), а як синдром, що поєднує атипові поведінкові характеристики.

В Україні вважається, що аутизм є спектральним по¬рушенням, тобто особливості протікання захворювання, рівень здібностей дітей, а також інші характеристики при аутизмі зустрічаються у найрізноманітніших комбінаціях, а порушення може мати різні ступені тяжкості (від повного занурення у свій власний світ та відгородження від того, що відбувається навколо, до мінімальних аутистичних проявів із захопленнями аутистичними інтересами та складністю організації спілкування та взаємодії з оточуючими людьми). Аутизм є розладом, що має різноманітні форми прояву, складність його дослідження викликана взаємопов’язаним характером соціального, когнітивного, мовленнєвого і емоційного розвитку дитини. Порушення будь-якої із цих функцій позначаються й на решті сфер функціонування психіки дитини.

Причини виникнення аутизму до цього часу залишаються недостатньо диференційованими. Малоймовірно, що будь-яке окреме порушення можна розглядати як єдину причину, що викликає різноманітні за симптоматикою і ступенем тяжкості аутистичні розлади. Загалом, більшість науковців визнають, що основою аутизму є порушення центральної нервової системи та генетичні чинники, а причин, що зумовлюють патологічні прояви, може бути кілька (від порушень внутрішньоутробного розвитку до неякісної вакцинації у ранньому віці).

Ще Л. Кеннер виявила тріаду симптомів: аутизм з аутистичними переживаннями; стереотипну, одноманітну поведінку з елементами одержимості; своєрідні порушення мовленнєвого розвитку. На сьогодні розуміння аутизму поглибилося. Аутистичний спектр розвитку включає: по рушення соціального мислення; порушення емоційної ре гуляції; особливість оброблення сенсорної інформації; специфічність побудови взаємовідносин з оточуючим світом; специфічність комунікативних (мовленнєвих) процесів.

Спотворення розвитку когнітивних психічних функцій веде за собою виникнення порушень в афективній сфері, це призводить до деформації основних механізмів афективної організації поведінки, що дозволяють дитині з нормальним розвитком установлювати оптимальну індивідуальну дистанцію у відносинах зі світом, визначати свої потреби та звички, опановувати невідоме, долати перешкоди, вибудовувати активний і гнучкий діалог із середовищем, установлювати емоційний контакт з людьми і довільно організовувати свою поведінку. Відомо, що порушення в афективній сфері призводять до змін у розвитку вищих психічних функцій дитини.

У деяких аутистичних дітей спостерігаються різні за ступенем прояву інтелектуальні порушення, але інтелектуальна недостатність не є для них обов’язковою.

Такі діти нерідко можуть мати гарні інтелектуальні здібності, навіть бути обдарованими в різних областях (музика, математика, художня творчість тощо). Головна особливість

інтелектуального розвитку дітей з аутизмом — нерів помірність, парціальність, особливою характеристикою якої є здатність справлятись із завданнями абстрактного характеру за умов неможливості виконати завдання ана­логічної складності з конкретним наповненням. Однак для інтелектуальної діяльності в цілому типовими є порушення цілеспрямованості, утруднення з концентрацією уваги.

Психічна пересиченість проявляється в тому, що увага може бути стійкою впродовж буквально декількох хвилин а іноді й секунд, а пересичення може стати настільки сильним, що виражається навіть агресією. Недостатність загального, і в тому числі психічного, тонусу, що поєднується з підвищеною сенсорною та емоційною чутливістю, обумов лює вкрай низький рівень активної уваги. Грубі порушення цілеспрямованості і довільності уваги перешкоджають нормальному формуванню вищих психічних функцій.

Порушення взаємодії психічних функцій найбільш специфічно позначається на формуванні мислення аути- стичної дитини: труднощі довільного навчання, цілеспрямованого розв’язання реальних задач, розуміння розвитку ситуацій у часі, визначення послідовності подій, причин та наслідків, розуміння логіки іншої людини, її уявлень та намірів і т. ін. Погано формується розмежування власного «я» і навколишнього світу. Діти відчувають значні трудно¬щі у символізації, перенесенні навичок з однієї ситуації в іншу. У рамках стереотипної ситуації багато аутистичних дітей здатні узагальнювати, використовувати ігрові символи, вибудовувати програму дій, тому відсутність окремих здібностей (до узагальнення, розуміння причинно-наслід- кових зв’язків, планування та ін.) не можна стверджувати однозначно. Однак діти з аутистичними порушеннями не в змозі активно переробляти інформацію, активно використо¬вувати свої здібності з метою пристосовування до постійних змін у світі та непостійності намірів іншої людини. Водночас у ситуації повного контролю над подіями у таких дітей може розвиватися примітивна взаємодія з оточуючими людьми, стереотипна гра за однією і тією самою схемою.

З раннього віку у дітей з аутистичними порушеннями спостерігається гарна механічна пам’ять, що створює умови для збереження слідів емоційних переживань. Саме емоційна пам’ять робить стереотипним сприйняття навко¬лишнього світу: діти легко запам’ятовують відчуття, що надходять через усі сенсорні канали: зір, слух, смак, нюх, шкіру, та прагнуть до постійного одноманітного їх отримання. Це можна вважати причиною виникнення стереотипів та аутостимуляцій.

Надзвичайно ускладнює корекційну роботу типове поєднання двох патогенних чинників при аутизмі: порушення можливості активно взаємодіяти з оточуючим середовищем та зниження порога афективного дискомфорту в контактах зі світом. Перший чинник дає про себе знати шляхом зниження життєвого тонусу та через труднощі в організації активних відносин зі світом. Другий чинник проявляється як хвороблива реакція на звичайні звуки, світло, колір або дотик та як підвищена чутливість, вразливість при контакті з іншими людьми. Таким дітям притаманна недостатня ви тривалість у спілкуванні зі світом, вони швидко перенасичуються і болісно переживають навіть приємні контакти із середовищем. Важливо відзначити, що для більшості такихдітей характерна не тільки підвищена вразливість, а й тенденція надовго фіксуватися на неприємних враженнях, формувати жорстку негативну вибірковість у контактах, створювати цілу систему страхів, заборон, усіляких обмежень.

Зазначені чинники діють в одному напрямі, перешкоджаю чи розвитку активної взаємодії із середовищем і створюючи передумови для посилення самозахисту. Поєднання даних чинників призводить до формування вторинних ознак аути стичного дизонтогенезу, тобто класичних ознак синдрому. 

Характерні прояви аутизму в дошкільному віці:

- дефіцит психічної активності;

- порушення взаємодії психічних функцій;

- нерівномірність інтелектуального розвитку;

- відсутність живої зацікавленості, інтересу до нового, дослідження навколишнього середовища;

- зниження характерної для дітей потреби в отриманні нових емоційних та сенсорних вражень;

- порушення цілеспрямованості і довільності уваги;

- патологічна концентрація уваги на певних сенсорних подразниках (зорових, слухових, тактильних);

- утруднення із цілеспрямованою концентрацією уваги;

- переважання механічної, мимовільної пам’яті над до вільною, цілеспрямованою;

- труднощі у виконанні інструкцій (інколи навіть побутових);

- схильність сприймати інформацію, ніби пасивно вби раючи її в себе цілими блоками;

- реакція відходу від спрямованих на дитину впливів навколишнього середовища, бажання відсторонитися від цих впливів;

- негативна реакція або взагалі її відсутність на спроби привертання уваги до предметів навколишнього середовища;

- швидка виснаженість і перенасиченість за будь-якої цілеспрямованої активності;

- утруднення в засвоєнні та дотриманні правил, режимних моментів;

- складнощі у символізації, перенесенні навичок з однієї ситуації на іншу;

- утруднення в розумінні значення часу та орієнтування у часі;

- хвороблива прихильність до рутинного, постійного (звичного) порядку, боязнь новизни, будь-яких змін у на-вколишньому середовищі;

- прагнення до збереження постійності і незмінності в режимі, видах діяльності, оточуючих предметах, розвагах, маршрутах прогулянок, одязі тощо;

- специфічні стійкі інтереси, пристрасті, поведінкові прояви, що не мають вираженого сенсу;

- нав’язливі стани, фобії, фантазії;

- повторюваність стереотипних дій, маніпуляції з предметами, аутостимуляції, сенсоризми;

- вибірковість у спілкуванні (ігнорування одних людей поряд з яскраво вираженим небажанням спілкуватися з іншими людьми та патологічний (інколи симбіотичний) зв’язок з родичами (найчастіше з матір’ю);

- відносна неспроможність ініціювати чи підтримувати комунікацію;

- якісні порушення в соціальній взаємодії (нездатність сприймати погляд «очі в очі», використовувати певний вираз обличчя, пози і жести тіла для регулювання соціальної взаємодії);

- відсутність соціально-емоційної взаємності (порушена реакція на емоції інших чи відсутність керування власною поведінкою відповідно до соціального контексту);

- порушене формування соціальної та комунікативної функцій.

Попри те, що більшість наукових джерел свідчить про найбільш яскравий прояв синдрому у віці 3-5 років, ознаки порушеного розвитку, що потім може проявитись у вигля¬ді аутизму, у більшості випадків можна помітити набагато раніше. Численні дослідження свідчать про те, що формування даного синдрому остаточно завершується до 2,5-3 років, коли порушення вже носять всепроникний характер і проявляються в особливостях моторного, мовленнєвого, інтелектуального розвитку. Це підтверджує необхідність спостереження за розвитком дитини, порівняння показників її розвитку з нормою та потребу звертатися до спеціалістів у випадку, коли комунікативні, поведінкові чи психічні прояви дитини відрізняються від показників соціально-вікової норми.

Базима, Наталія Валентинівна. Розвиток мовлення дітей з аутизмом / Н. В. Базима. - Київ: Літера ЛТД, 2019. - 144 с.